|
5 березня 2006 ввїхав на територію України на власному ТЗ марки “Мітсубісі Л300” 1995 року випуску реєстраційний номер P-JX 127. На пункті пропуску Росошани митник зобовязав мене написати декларацію про зворотнє вивезення ТЗ через 2 місяці, тобто до
5 травня 2006р. З України я виїхав 11 березня 2006р без автомобіля, залишивши його за місцем проживання дружини, в с.Уторопи Косівського р-ну І.Франківської обл. де він потрібен нам для господарської діяльності. Свою наступну відпустку, із-за великого обєму роботи, я отримав тільки з 8 травня 2006 року.
9 травня 2006р ввїхав на Україу через перехід “Устилуг” Волинської обл., де похороненні батьки.
10 травня 2006р поїхав до дружини на І.Франківщину.
11 травня 2006р звернувся у внутрішню митницю м. І.Франківськ з метою отримати посвідчення для тимчасової реєстрації автомобіля в ДАІ. Посвідчення не отримав, тому що потребували приписки на 1 рік на Україні?! Поїхав в райцентр в УВС “приписатись” – не приписали, бо не можу мати дві приписки.
Бачу, що час проходить, наступають знову вихідні, проблеми не рішаються а прибавляються - вирішив ще раз перетнути кордон, щоб не затягувати своє зобовязання про зворотнє вивезення ТЗ.
12 травня 2006р на пункті пропуску “Мамалига” мене затримали за порушення митних правил. Мої оправдовування, що затримався я не навмисне і сам добровільно приїхав на митницю в найближчий виданний у мене вільний час, ніхто слухати не хотів.
Склали протокол про порушення, автомобіль опломбували ( в ньому залишив особисті речі – 2 важких чемодани з інструментом по господарству, тому що добиратись до дому ~ 150км прийшлось автостопом ), встановили термін розгляду справи у районному суді на 24 травня...
З постановою суду відразу ж звернувся в Кельменецьку митницю, щоб повернули автомобіль, бо вона є “остаточна і апеляційному оскарженню не підлягає”. В митниці мені сказали: - “заплатиш гроші, тоді й забереш”. На протязі якого часу я повинен сплатити гроші, ніхто конкретно відповісти не зміг, одні кажуть – 10 днів, другі – 15 днів, треті – 3 роки.
Де знаходиться на той час автомобіль, щоб забрати особисті речі, (бо приїхав з-за 200км з сусідом), також не отримав однозначної відповіді: - або на “Мамализі”, або в “Кельменцях”. Я є батько чотирьох дітей і звичайно 1,7 тис. “долярів” не маю з собою у кишені, та й порушення здавалось мені не є таке значне, щоб стягати такі гроші,(добре, що хоч не позбавили волі)... Зателефонував я на той пункт пропуску, де мене “впіймали”, щоб взнати у інспектора по боротьбі з правопорушеннями, як мені бути, що робити далі...(ця жіночка – єдина, яка не створювала перешкод реалізації моїх прав і інтересів, а знаючи свою роботу, спокійно могла розяснити діючі нормативні акти і Закони). На жаль і тут мені не повезло. Вона сказала, що таке у її практиці трапилось перший раз, вона проконсультується і щоб я передзвонив пізніше (душа-людина).
Моя відпустка закінчувалась (як-що це можна назвати відпусткою), треба було шукати-позичати гроші. Зателефонував до начальника своєї організації, щоб продовжити відпуск ще на тиждень – не відпустили, з 29 травня на мене чекала робота. Поїхав...
Вже з Німеччини перезвонив до інспектора по роботі з порушеннями митних правил посту “Мамалига”. Вона мене “обрадувала”, сказавши, що я повиннен оплачувати кожну добу стоянки мого ТЗ на пункті пропуску, починаючи з дня написання протоколу (перші 10 днів – по 0,1%, кожен наступний день – 0,5% від вартості автомобіля). Хто і як “оцінив” автомобіль у вартість 26 911 гривень, я не бачив. На сьогоднішній день (2 червня 2006) це ще плюс 1740гривень. Автомобіль зареєстрованний у Німечинні, я повиннен виплачувати страхування і податок, що у місяць становить –90 євро...
Я у відчаї. Ось так, на рівному місці, влип в халепу яка мені на сьогодні коштує 10 875 гривень (1800євро – моя заробітна плата за 2 місяці), з кожним днем ця сума зростає.
Прошу поради у моїй ситуації.
|
Вход
FAQ
Поиск
