|
Як захисти комерційну таємницю підприємства?
Комерційна таємниця підприємства виконує важливу функцію у забезпеченні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому власник безумовно має право на захист інформації від неправомірного використання. Але, не зважаючи на високу значимість цього об’єкта інтелектуальної власності, його правова охорона відсутня.
Термін «комерційна таємниця» введений в правовий обіг Законом України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 (втратив чинність з 1.01.2004). Під комерційною таємницею підприємства малися на увазі відомості пов’язані з виробництвом, технологічною, інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не були державною таємницею, розголошення яких могло завдати шкоди інтересам підприємства. З 1.01.2004р. Цивільного кодексу України у ст.505 визначає поняття комерційної таємниці, з якого можна виділити основні ознаки, що ідентифікують даний вид конфіденційної інформації. По-перше, така інформація повинна мати комерційну цінність, тобто свою ринкову вартість, потенційну або визначену. По-друге, є секретною, не відома третім особам і особам, що не мають до неї доступу на законних підставах. І по-третє, заходи щодо її збереження вживаються самим власником. Всі вказані ознаки є тими критеріями за допомогою яких у разі порушення права на комерційну таємницю або його оспорювання, вирішується питання чи існувало право на такий вид інформації взагалі.
Яким же чином підприємство може захистити свою комерційну таємницю? Як відомо кадри вирішують все. І в основному витік інформації відбувається саме через співробітників. В Сполучених Штатах і країнах Євросоюзу корпорації укладають з працівниками спеціальні угоди, які визначають порядок зберігання, предмет і найголовніше, відповідальність за розголошення комерційної таємниці. Правомірність цих угод звичайно підкріплена нормами законодавства. Наскільки серйозно ставляться до проблеми розголошення комерційної таємниці американські фірми, можна помітити хоча б з кількості кримінальних справ, що порушуються по відношенню до менеджерів, яких підозрюють у розголошенні. Нерідко такі справи закінчуються ув’язненням.
Практика укладання таких договорів планується і в Україні. Хоча доцільніше врегулювати це питання у трудовому договорі. А все що стосується змісту, порядку зберігання і доступу до комерційної таємниці, визначити в установчих документах або спеціальному положенні підприємства. Ефективнішим буде фіксування у положенні про комерційну таємницю процедур розмежування доступу , порядку прийому, реєстрації, інвентаризації і обліку носіїв, що містять механізми забезпечення збереження інформації, процедури доступу сторонніх осіб (включаючи перевіряючи органи). Остання рекомендація досить актуальна, оскільки на сьогодні в Україні будь-яка бізнес-організація , яка має доступ до виконавчої влади, без перешкод може дізнатися зміст конфіденційної інформації конкурентів. Для цього на підприємство направляють перевірку, переважно податкову, хоча можливе підсилання пожежної інспекції, санепідемстанції, служби охорони праці або міліції. У наданні конфіденційних відомостей цим органам відмовляти не можна. Чим вони успішно користуються.
Таким зловживанням може запобігти встановлення особливої процедури доступу до документів, що містять комерційну таємницю підприємства. Наприклад, шляхом видачі спеціального дозволу керівника при обов’язковій наявності письмового запиту. Додатково можлива розробка спеціальних договорів про збереження комерційної таємниці, для того, щоб представники підприємств почували себе більш впевнено під час перевірок відповідних контролюючих органів. Підпис під документом про нерозголошення комерційної таємниці гарантуватиме конфіденційність тих відомостей підприємства, які стали відомі посадовим особам відповідних органів. Як альтернатива можлива видача розписок, відповідно до який контролюючий орган зобов’язувався б не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю підприємства. Звичайно найпростішим способом було б врегулювання даного питання за допомогою службової таємниці. Але, на жаль, суперечностей у законодавстві стосовно цього виду ще більше.
Можливий варіант включення відомостей, що становлять комерційну таємницю, та усіх інших питань у правила внутрішнього розпорядку і посадові інструкції осіб що мають доступ до комерційної таємниці. Але в будь-якому випадку не слід забувати про те, що працівникам підприємства в силу співпраці з контрагентами може стати відома їх конфіденційна інформація. Це питання теж необхідно врегулювати шляхом укладання угод про нерозголошення, як між роботодавцем і працівниками, так і між контрагентами.
Це що стосується того, що може зробити підприємство для захисту своєї комерційної таємниці. Які ж гарантії захисту дає держава? Поки що Хоча на розгляд Верховної Ради України вже віднесено законопроект «Про основні принципи охорони комерційної таємниці в Україні», яким займається комітет у справах економічної політики, управління народним господарством, власності і інвестицій, але це ще ні про що не говорить. Проектом передбаченні досить суворі санкції за порушення комерційної таємниці аж до ув’язнення, що не вигідно крупним бізнесменам, основна частка яких у Верховній Раді. Хоча є й інша сторона медалі. Відповідно до законопроекту перевірки підприємств у сферах, віднесених до комерційної таємниці, проводяться лише за рішенням суду. Тому правоохоронні органи не зможуть оперативно проводити перевірки, а цього цілком достатньо для того щоб встигнути знищити компромат. Але навряд чи малі підприємства, які не мають впливу на правосуддя зможуть ефективно захистити свою комерційну таємницю, вони так і залишаться вразливими перед контролюючими органами.
Спеціальний закон про комерційну таємницю звичайно потрібен. Хоча б для того щоб конкретніше визначити її поняття. Віднесення комерційної таємниці до об’єктів інтелектуальної власності досить спірне. Наприклад, законодавство Китаю, Німеччини, Сполучених Штатів під комерційною таємницею розуміє саме інформацію. Стосовно останніх, то захист комерційної таємниці можливий лише у разі прийняття власником достатніх заходів для збереження своєї таємної інформації. В іншому випадку суд може відмовити у захисті особі, яка була не достатньо передбачливою стосовно охорони своїх секретів. Відповідне рішення може ґрунтуватися на оцінці технічних засобів, які використовувалися під час захисту інформації, а також оцінці загальної політики компанії в сфері інформаційного обміну з третіми особами.
Повертаючись до України, і зокрема до Закону «Про інформацію», який надає повну самостійність підприємствам у встановленні змісту своєї конфіденційної інформації, а також визначення доступу до неї, хотілося б запропонувати нашим законодавцям створити можливість підприємствам приймати нормативні акти стосовно захисту своєї комерційної таємниці, які б не суперечили нормам трудового та інших сфер законодавства.
Література:
1. Цивільний кодекс України. – Х.: «Одиссей»,2004.
2. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 (втратив чинність з 1.01.2004).
3. Марущак А.Алгоритм створення та збереження комерційної таємниці суб’єкта господарювання: правові засади//Інтелектуальна власність. – 2006. –№3.
4. Бернадський О. Правова охорона службової і комерційної таємниці // Довідник кадровика. – 2003. – №2.
5. Цхведиани В. Будут ли введены в Украине западные стандарты коммерческой тайны? // Киевский телеграфъ. – 2005. – №5.
6. Стрельбицька Л. Правові засади захисту банківської та комерційної таємниці // Економіка і Право. – 2005. – №4.
_________________
Катерина Боднарчук
|
Вход
FAQ
Поиск
